IНТЕРВ'Ю СТАТТI КОЛОНКИ САМООСВІТА КОНТАКТИ
MEGA



Чому Україна щороку провалює приватизацію?

Уряд досі не написав стратегії приватизації, метою якої було би створення максимальної цінності для економіки: збільшення ВВП, створення компаній та робочих місць. Натомість уряд готує щорічний план продажу активів з єдиною метою: отримати кошти для наповнення річного бюджету.



Люба ЧЕРНІКОВА:

«Я переконана, що будь-яка людина, що любить свою роботу чи творчість і виконує її совісно та з любов’ю, буде завжди мати попит та успіх».

Трабл-шутер вже в Івано-Франківську

Далеко не кожному зрозуміла відома така професія як трабл-шутер. Це не дивно, адже зо допомогою до нього звертаються власники компаній чи топ-менеджери у тих випадках, коли проблеми стали по-справжньому нерозв’язні. А щоб допомогти, необхідні специфічні знання і навички. Деяким секретами з журналом «МЕГА» поділився Микола Кучернюк, засновник трабл-шутер компанії «No problem».

Продати не можна залишити

На сьогодні в Україні діє мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення.  Міжнародний Валютний Фонд зобов’язав Україну відкрити ринок землі і дозволити іноземцям купувати українську землю. Чому і навіщо МВФ зобов’язує до таких нововведень і чи вигідно це українському бізнесу та власникам земельних ділянок розповідає  керуючий партнер юридичної компанії «Legis Virtus» Віктор СКОВРОНСЬКИЙ.

Види та методи конкуренції

Конкуренція потрібна людству й ринкам як рушій прогресу. Під конкуренцією розуміють різновид суперництва між людьми, підприємствами, організаціями, країнами для досягнення конкретних цілей. Конкуренція виникає також при змаганні за доступ до ресурсів, за кращі умови виробництва, за можливість контакту з певними цільовими сегментами. 



Питання на 600 мільярдів, або Що не так із статистикою ВВП в Україні

Статистики визначають ВВП двома методами. Неспівпадіння між методами в Україні сягає 600 млрд грн. Можливо, час з'ясувати, який розмір української економіки?

У середині лютого прем'єр-міністр Володимир Гройсман анонсував, що валовий внутрішній продукт (ВВП) України в останньому кварталі минулого року зріс на 4,7% порівняно з IV кварталом 2015 року. "Це означає, що українська економіка почала вставати з колін…" – заявив голова уряду.

З прогнозів МВФ та МЕРТ випливає, що за минулий рік українська економіка зросла приблизно на 2,2% і обсяг ВВП перевищив 2,3 трлн грн. Приблизно таку цифру покажуть розрахунки Держстату 21 березня, коли з’являться попередні офіційні оцінки  ВВП України за 2016 рік.

А якщо ця цифра не відповідає дійсності? Якщо розмір української економіки істотно інший? Ми не стверджуємо, що це обов’язково так, але в українській статистиці є дивацтва й розбіжності, які дуже важко пояснити.

Мета цієї статті –  закликати економічну спільноту до досліджень і дискусії та отримати відповідь на вкрай важливе запитання, який розмір у української економіки.

Що не так з українським ВВП?

ВВП відображає розмір економіки країни. Це, напевно, найважливіший індикатор, який вимірює економічну активність та, відповідно, впливає як на економічну політику держави, так і на оцінку її місця у світі.

Наприклад, основні параметри бюджету у відсотках до ВВП є ключовими показниками програми розширеного фінансування МВФ  та бюджетної резолюції.

Розмір державного боргу до ВВП багато що говорить про фінансовий стан держави. В українському випадку від розміру ВВП (виміряного у доларах США) буде залежати вартість обслуговування держборгу, оскільки реструктуризація боргу у 2015 року супроводжувалася випуском  ВВП-варрантів.

За ВВП на душу населення також оцінюють рівень економічного розвитку країни. Наприклад, Україна за цим показником, скоригованим на рівень купівельної спроможності, посідає 113 місце (між Марокко і Гватемалою) і є однією з найбідніших країн у своєму регіоні.

Як ВВП рахують?

ВВП – це додана вартість, створена в країні, з урахуванням податків, які споживачі сплачують на продукти. Спрощено оцінка ВВП виглядає так: беремо усі товари і послуги вироблені в країні за певний період, оцінюємо їхню вартість, а потім віднімаємо сукупну вартість товарів та послуг, використаних у їхньому виробництві.

Практичний розрахунок ВВП виглядає трохи складніше. На основі показників статистичних спостережень (зокрема, звітності підприємств, опитування домогосподарств, тощо) та адміністративних даних Держстат складає національні рахунки згідно з міжнародними стандартами СНР-2008.

Для врахування тіньової економіки показники дооцінюються з використанням даних правоохоронних органів, соціологічних опитувань, експертних оцінок тощо (див. методологію тут і тут). 

За даними національних рахунків ВВП вираховується трьома методами: виробництва, доходів та кінцевого використання (детальніше тут й тут, і у врізі нижче). Усі три методи повинні давати однакове число – обсяг ВВП має співпадати.

Три методи оцінки ВВП

За категоріями кінцевого використання ВВП визначається як сума кінцевих споживчих витрат + валове нагромадження капіталу + сальдо експорту-імпорту товарів і послуг.

Методом доходів ВВП визначається як сума первинних доходів: оплати праці найманих працівників + податків за виключенням субсидій на виробництво та імпорт + валовий прибуток і змішаний дохід.

Виробничим методом ВВП вимірюється як сума валової доданої вартості усіх видів економічної діяльності за усіма інституційними секторами економіки і податків за виключенням субсидій на продукти.

Лише для розрахунку ВВП методом кінцевого використання Держстат використовує дані з 52 джерел – 26 статистичних спостережень та 26 наборів адміністративних даних, за виробничим методом та за доходами – 19 спостережень та 6 наборів адміністративних даних.

Одне із джерел даних для національних рахунків – спостереження діяльності підприємств. І в спостереженні діяльності підприємств, і в національних рахунках розраховується додана вартість – один із ключових індикаторів статистики. Й ось тут є велика розбіжність.

За підсумками 2015 року, валова додана вартість, яку розраховує Держстат, складала 1,7 трлн грн, або 85% ВВП (ще 15% формують чисті податки на продукти).

Проте, якщо подивитися на дані спостереження діяльності підприємств (які робить знову ж таки Держстат) за той самий рік, то можна побачити, що додана вартість становила 2,3 трлн грн. Фактично вона була більшою за ВВП 2015-го (2 трлн грн) на 0,3 трлн грн.

Тобто очевидно, що частина доданої вартості, яку створили підприємства, не врахована у ВВП.

 

Який саме обсяг доданої вартості не врахований у ВВП? Розглянемо глибше статистику доданої вартості.

У статистиці розраховуються два показники доданої вартості за різними методологіями. Перший називається додана вартість за витратами виробництва та оцінюється  за даними спостереження про діяльність підприємств (далі – додана вартість підприємств, №1), а інший називається валова додана вартість (далі – №2) та розраховується згідно з алгоритмами національних рахунків (див. тут та тут). Хоча методології розрахунку відрізняються, обидва показники відображають майже одне й те ж явище.

Додана вартість підприємств (№1) розраховується  у декілька етапів. Спочатку цей показник оцінюється за кожним підприємством окремо за даними його звітності. Потім розраховані показники підприємств сумуються, щоб отримати агрегований показник доданої вартості для економіки в цілому, окремої галузі або регіону.

Методологія розрахунку доданої вартості підприємств (№1) побудована згідно з Регламентом (ЄС) № 295/2008 Європейського парламенту і Ради від 11.03.2008. Методику підготовлено з урахуванням рекомендацій експертів Центрального статистичного бюро Латвії в рамках проекту Twinning Light Ukraine "Гармонізація офіційної статистики України зі стандартами Європейського Союзу". Держстат почав публікацію доданої вартості підприємств (№1) нещодавно, а статистичні ряди наявні, починаючи з 2013 року.

Валова додана вартість (№2) також оцінюється в декілька етапів. Спочатку вона розраховується як різниця між випуском і проміжним споживанням за кожним видом економічної діяльності та сектором. Потім отримані результати складаються в загальний підсумок по економіці в цілому.

Валова додана вартість (№2) розраховується згідно з методологічними положеннями (див. тут та тут), які розроблено на базі стандартів Системи національних рахунків (СНР-93), Європейської системи національних та регіональних рахунків (ESA-95) та оновлених стандартів СНР-2008 та ESA-2010.  На сайті Держстату валова додана вартість (№2) наявна, починаючи з 2001 року.

Показник валової доданої вартості (№2) повинен включати економічну діяльність, яка охоплена регулярними статистичними спостереженнями, а також економіку, що безпосередньо не спостерігається. Простіше кажучи  – офіційну та тіньову економіку.

Іншими словами, валова додана вартість (№2) включає додану вартість (№1), охоплену спостереженням діяльності підприємств,  та додану вартість, створену в тіньовій економіці (графік 1).

Якщо додержуватись такої логіки, ці два показники дійсно не можуть дорівнювати один одному в країнах з великими обсягами тіньової економіки. Більшим мав би бути показник валової доданої вартості (№2), який її враховує.

Проте, за даними Держстату, цей показник є меншим (на 640 млрд грн у 2015 році), ніж аналог (№1) у статистиці діяльності підприємств.

 
Графік 2. Показники доданої вартості в статистиці України
ДЖЕРЕЛО: ДЕРЖСТАТ

Європейські статистичні служби пояснюють різницю показників доданої вартості в цих двох джерелах, специфікою обліку окремих складових.

По-перше, валова додана вартість враховує тіньову економіку. По-друге, оскільки додана вартість підприємств (№1) розраховується за витратами виробництва, а валова додана вартість (№2) – у цінах виробників, №1 включає чисті субсидії на виробництво, а №2 – чисті податки.

Розбіжність також частково може пояснюватися специфікою обліку доходів від власності, трансфертів або доходів від приросту капіталу. Але, як ми покажеми далі, майже в усіх країнах різниця між доданою вартістю підприємств (№1) та валовою доданою вартістю (№2) "в інший бік" або незначною.

Український шлях

Яка ситуація в інших країнах? На сайті Євростату наведено показники доданої вартості для промисловості: в усіх країнах ЄС показник доданої вартості підприємств (№1) є меншим або дуже близьким до валової доданої вартості (№2).

 В Україні все навпаки – за підсумками 2015 року додана вартість промисловості за витратами виробництва перевищувала валову додану вартість удвічі.

 

Важливо, що, за даними 2014 та 2015 років, додана вартість підприємств є навіть більшою за ВВП.

Фактично у ВВП не враховано 187 млрд грн доданої вартості підприємств у 2014 році та 233 млрд грн у 2015-му. Обсяг доданої вартості підприємств, яка не врахована у ВВП, складає близько 17% ВВП.

Поки зарано робити висновки щодо достовірності розрахунків Держстату.

Проте потрібно знайти відповіді на такі питання:

1.Чому валова додана вартість (№2) є суттєво меншою за додану вартість підприємств (№1)?

Різниця між показниками у 2014 році складає 484 млрд грн (31% ВВП), у 2015 – 640 млрд грн (32% ВВП).

2.Чому частина доданої вартості підприємств (№1) не врахована у ВВП?

У 2014-му валова додана вартість підприємств є більшою за ВВП на 187 млрд грн, у 2015 році – 233 млрд грн, неврахована частина становить 17% ВВП.

Зараз лише можна стверджувати, що, ймовірно, ВВП не враховує певних обсягів доданої вартості, які створюються в економіці. Якщо це так, то може виявитися, що ВВП України є недооціненим. Недооцінка ВВП впливає на оптимальність проведення економічної політики.

Це питання є одним з викликів для нового керівництва Держстату напередодні чергової публікації річних оцінок ВВП.

VoxUkraine, спеціально для ЕП.










ПОШУК ПО ДАТІ